Радикальні методи лікування патології щитоподібної залози, а зокрема вузлової чи полінодозної трансформації, дифузного збільшення використовувалась лікарями хірургами досить давно. Мотивацією до такої тактики була ракова настороженість. Не останню роль у даному радикалізмі відіграла аварія на Чорнобильській АЕС і, як наслідок, різке зростання частоти раків щитоподібної залози як серед молодого, так і дорослого населення.

Однак помилковим було не звертати увагу на високий ризик інтраопераційних специфічних ускладнень (пошкодження поворотних нервів чи прищитоподібних залоз). Також суттєвим є той факт, що переважна кількість оперованих людей є працездатного віку, а після оперативного втручання деякі пацієнти отримують групу інвалідності.

Що стосується пацієнтів, то оперативне лікування тягне за собою певні незручності та негативні фактори, такі як: наркоз та після наркозний період, косметичний дефект (шрам на шиї), зміна свого звичного розкладу життя (перебування у лікарні близько 5-7 діб), та постійне післяопераційне перебування на замісній терапії гормонами щитоподібної залози, або ж періодично вживати препарати йоду. Після введення обов’язкової передопераційної пункційної біопсії ситуація кардинально змінилась. Доведеним є той факт, що за даними тонкоголкової аспіраційної прицільної пункційної біопсії (ТАПБ) та подальшого цитологічного дослідження, частота раку щитоподібної залози не перевищує 8-12%. Тож, радикалізм у тактиці лікування вузлових форм зоба, у переважній більшості випадків, не є виправданим. Консервативне лікування патології щитоподібної залози тиреоїдними препаратами є довготривалим, та нерідко не призводить до позитивного терапевтичного ефекту.

У певний проміжок часу, альтернативою вважали склеротерапію вузлів. Метод є досить ефективним, проте, покази до його використання є досить обмеженими: його можливо використовувати при моно вузлах з незміненою, підвищеною чи зниженою функцією. Також є певні побічні ефекти у його використанні, що пов’язане з побічною дією етанолу, як на навколишні тканини, так і на організм в цілому.

Пошук альтернативи до радикального оперативного, та паліативного консервативного лікування зоба стало нагальним питанням часу. Відповідь була знайдена у використанні властивостей лазерного випромінення. Було доведено, що лазери, при потужності від 1 до 3 Вт, на кінчику світлопровідника генерують температуру від 41 до 460С. При подальшому дослідженні встановлено, що даний діапазон температур призводить до денатурації білка, який є структурною одиницею поділу клітин. На доклінічному етапі досліджень впливу лазера на вузлові чи полінодозні форми зоба було відмічено прогресивне зменшення, а у певній кількості випадків і повний регрес вузлів щитоподібної залози із подальшим їх заміщенням на сполучну тканину.

Коротка історія використання лазерів

На початку використання лазеріндукованої інтерстиціальної термотерапії застосовувались якнікодимові лазери із довжиною хвилі 960 нм. та імпульсним режимом впливу. Проте, дана довжина хвилі має досить великий об’єм проникнення (1,5-2,5 см3). Імпульсний режим впливу також має свої недоліки, зокрема для досягнення середньої енергії лазера в 3 Вт, коливання його потужності між імпульсом та інтервалом повинні складати близько 4,5-5,5 Вт, а максимальна температура на висоті імпульсу сягає показника 85-950С. Останнє призводить до різкого збільшення об’єму впливу, а навколо світлопровідника утворюється ділянка некрозу. Останній факт не є прийнятним, оскільки має місце денатурація білка у незміненій тканині щитоподібної залози, а ділянка некрозу може призвести до асептичного запалення, а інколи і нагноєння всередині вузла. Та й сам лазер є досить громістким і виключає можливість мобільності його використання.

За певної локалізації вузлів у щитоподібній залозі, можливе термічне ушкодження прищитоподібних залоз та нервів гортані із відомими наслідками.

У останні роки почалось використання діодних лазерів із довжиною хвилі 1060 – 1064 нм та безперервним режимом впливу. Перевагою їх є відносно невеликий об’єм терапевтичного ефекту та постійність показників як потужності, так і температурного режиму.

На теперішній час лазеріндукована інтерстиціальна термотерапія вузлової патології щитоподібної залози широко використовується у більшості країн Америки, західної Європи, Росії, Азії та Японії. Зокрема Російські ендокринні хірурги мають досвід лікування більш як 3000 хворих із нозологічно різною патологією щитоподібної залози.

Переваги методу наведені в таблиці 1.

Таблиця 1.

 Параметри Хірургічне лікування щитоподібної залози   Лікування лазером щитоподібної залози
Лікування  травматичне,інвазивне  не травматичне,неінвазивне
Знечулення  Наркоз місцеве або не потребує
Косметичні дифекти після лікування (шрами,рубці) на шиї Залишаються Не залишаються
Тривалість лікування (близько тижня) Один або декілька сеансів тривалістю до 20хв
Перебування в стаціонарі Необхідне Без потреби(лікування проводиться амбулаторно)
Процедура лікування під контролем УЗД (в маштабі реального часу) Ні Так
Можливість виникнення гіпотереозу після лікування Є Немає
Можливість поєднання лікування з навантаженим робочим графіком Немає Є

Показання та протипоказання до використання ЛІТТ у лікуванні вузлової патології щитоподібної залози

Показання:

  1. Вузловий зоб солідної структури з незміненою чи підвищеною функцією щитоподібної залози.
  2. Токсичний зоб (токсична аденома чи функціональна автономія вузла) ускладнений тиреотоксичною кардіоміопатією з розладами серцевого ритму і серцевою недостатністю.

Протипоказання:

  1. Множинна вузлова трансформація паренхіми щитоподібної залози;
  2. Тканинні вузли об’ємом більше 8 см3;
  3. Вузлова трансформація паренхіми щитоподібної залози з гіпотиреозом.

Відносні протипоказання:

  1. Важкі форми тиреотоксикозу в стадії декомпенсації;
  2. Психічна неврівноваженість пацієнта;
  3. Соматичні захворювання в гострій формі;
  4. Запальні захворювання носоротоглотки чи верхніх дихальних шляхів в гострому періоді.

Приклади  лікування лазеріндукованою інтерстиціальною термотерапією