Дифузний токсичний зоб – це захворювання, при якому в першу чергу відбувається неконтрольоване підвищення функції органу із поступовим збільшенням щитоподібної залози.
Хвороба розвивається через порушення у імунній системі котра починає виробляти антитіла до щитоподібної залози котрі схожі за своєю будовою до гормону гіпофізу (ТТГ) і стимулюють поділ клітин та вироблення ними гормону.
На початку хвороби не всі клінічні ознаки виражені. Хворі, як правило безрезультатно, лікуються у кардіолога, гастроентеролога, невропатолога та інших спеціалістів. А от коли з’являється екзофтальм (пучоокість) звертається увага на щитоподібну залозу. Саме поява цього симптому свідчить про важкий перебіг хвороби та вказує на неможливість вилікувати хворого тільки консервативними методами.
Лікування дифузного токсичного зобу можна поділити на консервативне та радикальне.
До консервативного напрямку лікування відноситься медикаментозна тиреостатична терапія, яка має мету заблокувати вироблення та виділення гормонів клітинами щитоподібної залози. До цієї групи препаратів відносяться мерказоліл (метизол), адреноблокатори, пропілтіоурацил, розчин люголю, літію карбонат. При дифузному токсичному зобі, на ранній стадії, цими препаратами можна досягти тривалої ремісії хвороби, а в решті випадків вони забезпечують компенсацію тільки при безперервному прийомі. Враховуючи той факт, що всі ці препарати мають токсичні властивості, а також призводять до збільшення залози, після досягнення медикаментозної компенсації проводиться радикальне лікування. До таких методів лікування відноситься хірургічне втручання, терапія радіоактивним йодом.
При лікуванні шляхом прийому радіоактивного йоду, він майже весь накопичується в клітинах щитоподібної залози, руйнуючи їх. Недоліком цього методу є те, що відбувається неконтрольоване руйнування тканини залози, що в переважній більшості випадків призводить до зниження функціональних властивостей щитоподібної залози – гіпотиреозу.
Хірургічне лікування: видаляється більша частина щитоподібної залози. Залишаються кукси обох долей приблизно по 3,5 грам з кожної сторони, так звана субтотальна резекція. Недоліками цього методу є: високий відсоток рецидиву захворювання, що в свою чергу веде до повторних оперативних втручань, які залишають слід на шкірі у вигляді після операційного рубця.