Кіста щитоподібної залози

Кіста щитоподібної залози – це вузлове утворення щитоподібної залози з порожниною, заповненою рідким вмістом, що визначаються пальпаторно, або за допомогою візуалізуючих досліджень.

Кісти щитоподібної залози (вузли) довгий час можуть носити безсимптомний характер, при збільшенні у розмірах викликають «синдром здавлення» розташованих поруч структур шиї, порушення в роботі щитоподібної залози, задуха, охриплість голосу, порушення ковтання, хворобливі відчуття. Найбільш небезпечні ускладнення кіст – запалення і нагноєння вузлів, злоякісне переродження, 10% населення в світі мають різні вогнищеві утворення щитоподібної залози.

У щитовидній залозі можуть розвиватися різні за морфологічними формами вузлові утворення, при цьому велика частина з них носить доброякісний характер (вузловий колоїдний зоб, аденома, кіста щитоподібної залози).

Кісти (вузли) є найпоширенішою патологією щитоподібної залози, у 4-8 разів частіше зустрічається у жінок. Причинами утворення кіст (вузлів) у щитоподібній залозі служать: спадкова схильність до їх розвитку, йодний дефіцит, токсичний вплив на залозу зоогенних факторів (лаків і фарб, розчинників, бензину, фенолів, свинцю, радіаційне випромінювання і променева терапія).

Макроскопічно щитоподібна залоза складається з псевдочасток, утворених фолікулами (везикулами, ацинусах) і оточених капілярної мережею. Усередині фолікули вистелені тиреоїдними клітинами і заповнені білковою речовиною – колоїдом, що містить протогормони щитоподібної залози. Порушення відтоку вмісту фолікула веде до накопичення зайвої рідини і збільшення його розмірів, тобто формування кісти щитоподібної залози.

Кісти щитоподібної залози можуть утворюватися в результаті мікрокрововилів, дистрофії або гіперплазії фолікулів залози. Зазвичай кісти щитоподібної залози не впливають на її функцію, порушення функції відбувається при розвитку кісти на фоні інших захворювань щитоподібної залози. Перебіг кісти в основному доброякісне, вкрай рідко зустрічається злоякісна кіста щитоподібної залози.

Клінічно кісти щитоподібної залози ведуть себе по-різному: іноді спостерігаються роками без негативної динаміки, іноді швидко збільшуються в розмірах, або спонтанно зникають. Процес стадійного перетворення кіст(вузлів) щитоподібної залози тривалий, його швидкість залежить від розмірів кісти (вузла), роботи імунної системи, стану компенсаторних і пристосувальних механізмів щитоподібної залози та організму в цілому. Для прискорення процесів рубцювання кісти щитоподібної залози проводиться так звана – склеротерапія.

Діагностика

При пальпаторному визначенні вузлового зоба з кістозною транформацією щитоподібної залози в подальшому проводиться його диференційна діагностика. При проведенні УЗД щитоподібної залози підтверджується наявність освіти, визначаються його розміри і структура (зоб, аденома, кіста щитоподібної залози і т. д.). Для визначення цито-морфологічної структури вузла (доброякісний або злоякісний) проводиться тонкоголкова аспіраційна пункційна біопсія (ТАПБ). Під час дослідження клітинний склад з вузла забирають за допомогою голки і шприца і відправляють на цитологічне дослідження. За допомогою пункційного методу можна також отримати вміст кісти щитоподібної залози. Зазвичай вміст кісти (при доброякісному або злоякісному перебігу) геморагічне, червонувато-коричневого кольору і містить стару кров і зруйновані клітинні елементи щитоподібної залози. Вроджені кісти щитоподібної залози містять прозору злегка жовтувату рідину. При виникненні абсцесу щитоподібної залози при пункції отримують гній. За допомогою тонкоголкової пункційної біопсії кісти щитоподібної залози можна не тільки отримати матеріал для дослідження і визначити ознаки нагноєння або малігнізації порожнинного освіти, а й провести повну аспірацію рідини . Близько половини кіст щитоподібної залози після спорожнення спадаются і перестають накопичувати вміст. З метою оцінки порушення функцій щитоподібної залози проводять визначення рівня тиреоїдних гормонів: (ТТГ, Т4, Т3). При сцинтиграфії – скануванні щитоподібної залози за допомогою радіоактивних ізотопів йоду I131 або технецію Тс99 визначають характер вузла, його гормональну активність, стан навколишнього тиреоїдної тканини.

По здатності накопичення радіоактивного йоду освітою і навколишніми тканинами вузли поділяються на:

«теплі» – вузли, що поглинають таку ж кількість радіойоду, як і не вузлова тканина залози (функціонуючі вузли);
«гарячі» – вузли, накопичують більшу кількість радіойоду, ніж незмінена навколишнє тканину щитоподібної залози (автономно функціонуючі вузли);
«холодні» – вузли, не накопичують радіоактивний йод; діагностичне речовина розподіляється в незміненій тканини щитоподібної залози.

До «холодних» вузлів відносяться рак щитоподібної залози, однак, лише 10% «холодних» вузлів є злоякісними.

При значних розмірах вузлів і кіст щитоподібної залози або при їх злоякісному характері проводиться комп’ютерна томографія. При симптомах здавлення структур шиї проводять ларингоскопію (для огляду голосових зв’язок і гортані) і бронхоскопію (для огляду трахеї). З рентгенологічних методик при вузлах і кістах щитоподібної залози застосовуються:

пневмографія щитоподібної залози (для уточнення проростання навколишніх тканин);
ангіографія (для виявлення порушень судинної сітки);
рентгеноскопія стравоходу з барієм і рентгенографія трахеї (для визначення проростання або здавлення пухлиною).

Лікування

У разі вузла з кістозною трансформацією (кіста щитоподібної залози), лікування проводиться в два етапи.Першим етапом – це є проведення склеротерапії. Основою цього методу є те, що під контролем УЗД видаляється (аспіруеться) рідка частина вузла і в порожнину, яка утворилася вводиться ліки (склерозуючий розчин) на певний час. В результаті таких маніпуляцій клітини, які виділяли рідину в вузол, відмирають. Після цього пацієнт спостерігається протягом деякого часу і коли вузол перестає продукувати рідину проводиться, другий етап лікування – методом лазеріндукованої інтерстиціальної термотерапії (ЛІТТ). Цей метод ґрунтується на використанні поєднаної дії, лише, світла і температури на кінці світлопровідника, який підведений до самої пухлини (вузла). Використовується температура 41 – 46º градусів, яка впливає на білкові структури клітини не руйнуючи її в цілому, але подальший поділ клітин вузла стає неможливим. За рахунок того, що вузли щитоподібної залози кровопостачаются через капсулу то температура, яка створюється у вузлі не поширюється за межі його капсули, оскільки кров, у даному випадку, слугує охолоджувальною рідиною. Отже лікування проводиться тільки вузла, температура оточуючої тканини не змінюється, це доведено науковими дослідами. Згодом пролікована тканина вузла поступово зменшується і заміщається на сполучну тканину “внутрішнім” рубцем, який не несе загрози ні для щитоподібної залози, ні для організму в цілому. Усі маніпуляції проводяться тільки під контролем УЗД і з суворим дотриманням стерильності.

Переваги лазеріндукованої інтерстиціальної термотерапії:

Маніпуляція проводиться амбулаторно (вам не потрібно змінювати свій стиль повсякденного життя);
Процедура не вимагає спеціальної підготовки;
Не проводиться наркоз;
Не проводиться оперативне втручання;
Немає деформуючих післяопераційних рубців;
Відсутність можливих специфічних післяопераційних ускладнень (пошкодження голосових нервів або прищитоподібних залоз);
Зберігається щитоподібна залоза, а також її функція.

Показання до застосування методу (ЛІТТ):

Вузловий зоб (з нормальною, підвищеною або зниженою функцією щитоподібної залози).
Аденома з функціональною автономією.
Багатовузловий зоб (з нормальною, підвищеною або зниженою функцією щитоподібної залози).
Аутоімунний тиреоїдит з вузлоутворенням.
Вузловий зоб з кістозною трансформацією.

Протипоказання до застосування методу (ЛІТТ).

Протипоказання до проведення даної методики можна розділити на:

Абсолютні;
Відносні.

Абсолютних протипоказань до використання лазеріндукованої інтерстиціальної термотерапії при лікуванні пацієнтів із захворюваннями щитоподібної залози немає.

Відносні протипоказання:

важкі форми тиреотоксикозу або гіпотиреозу в стадії декомпенсації;
множинні вузлові зміни паренхіми щитоподібної залози;
психічні захворювання;
соматичні захворювання в гострій формі;
запальні захворювання верхніх дихальних шляхів в гострому періоді.

Ускладнення

Кісти щитоподібної залози можуть зазнавати запалення і нагноєння. При цьому з’являється різкий біль в області шиї, висока температура, симптоми інтоксикації, збільшення і запалення регіонарних лімфовузлів.

Кісти щитоподібної залози великих розмірів можуть чинити тиск на сусідні органи і судини шиї.

Лікування кіст та вузлів щитоподібної залози

Вузли та кісти щитоподібної залози діаметром менше 1 см підлягають пункціїйній біопсії (ТАПБ) та динамічному спостереженню.

Невеликі за розмірами вузли і кісти щитоподібної залози, не супроводжуються порушенням самопочуття пацієнта, лікуються консервативно, з використанням тих же фармзасобів, що застосовуються для лікування дифузного нетоксичного зобу: препаратів тиреоїдних гормонів і йоду.Процес лікування препаратами тиреоїдних гормонів контролюється дослідженням рівня ТТГ (кожні 2 місяці) і ультразвуковим дослідженням щитоподібної залози (1 раз в 3 місяці).Необхідно проводити визначення рівня антитіл для виключення аутоімунного тиреоїдиту, який іноді розвивається у вигляді вузла і загострюється на тлі лікування препаратами йоду. При наявності в крові високого титру антитіл препарати йоду відміняють.
При наявності в кісті щитоподібної залози ознак запального процесу проводять визначення збудника і його чутливості до антибіотиків і підключають протизапальне лікування антибактеріальними препаратами.

Показаннями до оперативного видалення доброякісної кісти щитоподібної залози служать її великі розміри, здавлення органів шиї, швидкі рецидиви (накопичення рідини після пункційного випорожнення). Частіше за наявності кісти щитоподібної залози виконується геміструмектомія (гемітиреоїдектомія) – видалення частки щитоподібної залози. Функція щитоподібної залози після такої операції зазвичай не порушується.

При наявності доброякісних вузлів в обох частках щитоподібної залози вдаються до струмектомії. Абсолютним показанням до оперативного видалення вузлового зоба служить його малігнізація. Під час операції проводиться термінове патогістологічне визначення злоякісності вузла та його форми. При підтвердженні наявності злоякісного утворення в щитоподібній залозі іноді вдаються до її повного видалення (тотальної струмектомії) разом з навколишнім жировою тканиною і лімфовузлами.

Після тотальної струмектомії розвивається важка гіпофункція щитоподібної залози, що диктує необхідність призначення пацієнту в післяопераційному періоді прийому тиреоїдних гормонів.
Частим ускладненням після операцій на щитоподібній залозі є порушення функцій голосових зв’язок.

Прогноз при вузлах щитоподібної залози

Прогноз при вузлових утвореннях щитоподібної залози визначається їх гістологічної формою. При доброякісної структурі вузлів і кіст щитоподібної залози можливе повне виліковування. Кісти щитоподібної залози можуть рецидивувати.

Пухлини щитоподібної залози високої диференціації при відсутності метастатичних пухлин виліковуються у 70-80% пацієнтів. Найгірший прогноз при злоякісних новоутворах, що проростають сусідні органи і дають віддалені метастази.

Профілактика кіст (вузлів) щитоподібної залози

Попередження появи вузлів і кіст щитоподібної залози передбачає щоденне вживання йоду в межах вікової фізіологічної норми, достатньої кількості вітамінів, недопущення інсоляції, опромінення, проведення фізіопроцедур на область шиї.

Після лікування кісти щитоподібної залози необхідно проведення контрольних УЗД 1 раз на рік. Пацієнти з дрібними вузлами і кістами щитоподібної залози повинні перебувати на обліку і динамічному спостереженні у ендокринолога.