Дифузний зоб (простий нетоксичний зоб, ендемічний зоб, спорадичний зоб) – дифузне збільшення щитоподібної залози (ЩЗ).

Серед сучасних медико-соціальних проблем частота різних форм цієї патології, навіть поза зонами зобної ендемії, становить не менш ніж 20% загальної захворюваності. В ендемічних на зоб регіонах, де проживає близько третини популяції земної кулі, вона інколи перевищує 50%.

На сьогодні дослідження щодо вартості профілактики і лікування дифузного нетоксичного зоба в Україні відсутні. Недостатність адекватних профілактичних і лікувальних заходів стосовно дифузного зоба призводить до зростання кількості хворих з великими розмірами щитоподібної залози, виникнення порушень її функції, насамкінець – до інвалідизації населення, зниження якості його життя.

Причини винекнення

Наслідуваний дефект імунітету, що призводить до вироблення спеціальних білків – аутоантитіл, що зв’язуються з рецепторами на клітинах щитоподібної залози – це викликає збільшення залози і стимуляцію вироблення гормонів щитоподібної залози.

Виникнення цієї форми дифузного зоба також пов’язують з можливим впливом одноманітного і неповноцінного харчування. Особливе значення має дефіцит йоду, білків та вітамінів у їжі. Антисанітарні побутові умови, неблагоприємна екологічна ситуація так само впливають на частоту виникнення захворювання. Слід зазначити, що ця форма зоба часто зустрічається у членів однієї сім’ї, тож можна говорити про сімейний характер цієї патології. Можливими чинниками розвитку спорадичного зоба також є генетична блокада синтезу тиреоїдних гормонів, аутоімунні механізми. Окремою формою дифузного зоба вважають ендемічний зоб, що зустрічається в ендемічних регіонах через нестачу йоду в біосфері та продуктах харчування.

Патогенез

Важливе місце в патогенезі простого нетоксичного зоба належить аутоімунним механізмам, що підтверджується виявленням у цих хворих ріст стимулюючих антитіл, а також позитивна відповідь на тиреоїдні антигени у тесті гальмування міграції лейкоцитів. За умов зниження надходження йоду до організму зменшується біосинтез і секреція тиреоїдних гормонів, відтак активізуються процеси утворення й вивільнення тиротропіну, як наслідок – збільшуються розміри щитоподібної залози.

Клінічна картина включає місцеві й загальні симптоми, які залежать від ступеня збільшення щитоподібної залози та її функціональної активності. Скарги пацієнтів зводяться до відчуття слабкості, підвищеної втомлюваності, головного болю, болю у ділянці серця. При збільшенні зоба і стисканні близько розташованих органів виникають скарги на відчуття тиску в ділянці шиї, що більше виявляється в положенні лежачи, утруднене дихання, пульсуючий головний біль, порушення ковтання. Дифузний зоб характеризується рівномірним збільшенням щитоподібної залози і відсутністю локальних ущільнень. Крім звичайного розташування у передній частині шиї, зустрічається атипова локалізація: позастернальна, кільцева (навколо трахеї), під’язикова, язикова, позадутрахеальна (з додаткових елементів щитоподібної залози). За характером функції залози прийнятий поділ на гіпер-, гіпо- та еутиреоїдні форми. Близько 70-80% випадків ендемічного зоба становлять еутиреоїдні форми. До ускладнень при зобі відносять наслідки здушування близько розташованих нервів і судин, розвиток серцево-судинних порушень.

Діагностика

Діагностика дифузного зоба ґрунтується на виявленні збільшеної щитоподібної залози(визначається ступінь збільшення за допомогою пальпації щитоподібної залози та УЗД). Під час діагностики ендемічного зоба обов’язково враховується проживання в місцевості з дефіцитом йоду у біосфері, та продуктах харчування. Функціональний характер зоба встановлюють на підставі клінічної симптоматики, дослідженні в крові рівнів вільного та загального тироксину (Т4(в),T4), трийодотироніну (Т3), тиротропіну(ТТГ), антитіл до тиреоїдної пероксидази (АтТПО), тиреоглобуліну (ТГ), ультразвукового дослідження щитоподібної залози. Важливим є визначення екскреції йоду із сечею в усіх осіб з виявленим дифузним зобом.

Ознаки і критерії діагностики захворювання

Діагностика захворювання базується на виявленні збільшення щитоподібної залози на підставі її візуалізації, пальпації. Ступінь збільшення визначають за класифікацією ВООЗ. При ультразвуковому дослідженні (УЗД) виявляють збільшення щитоподібної залози порівняно з нормативними віковими параметрами. Рівні вільного тироксину, трийодотироніну, тиротропіну в крові можуть не відрізнятися від норми. Рівень антитіл до тиреоїдної пероксидази, тиреоглобуліну інколи незначно збільшується.

Використання зазначених вище параметрів уможливлює високу вірогідність діагностування дифузного зоба. Такі методи діагностики є безпечними для хворого, доступними для лікарів спеціальних ендокринологічних установ.

Лікування

При ендемічному зобі лікування спрямоване на нормалізацію забезпеченості організму хворого йодом. Для цього використовують йодовані продукти харчування (йодована сіль, морепродукти), а також йодовмісні препарати. Добова доза не повинна перевищувати 200 мкг. Лікування триває 3-6 міс, при цьому контролюють розміри щитоподібної залози за допомогою УЗД, важливим є поступове зменшення розмірів щитоподібної залози. Гормональна терапія препаратами левотироксину може бути призначена хворим у випадках наявності лабораторного, або явного гіпотиреозу, вагітності, гіпотиреозу новонароджених. Тироксин призначають із розрахунку 1,5-1,8 мкг/кг маси хворого з урахуванням віку. При лікуванні важливим є контроль показника ТТГ у крові, УЗД щитоподібної залози, корекція дози препарату.
Умови, в яких потрібно надавати медичну допомогу.

Умови, в яких потрібно надавати медичну допомогу. Насамперед, це поліклінічні відділення, де під наглядом ендокринолога проводять діагностику, профілактику та лікування дифузного зоба. При значному збільшенні щитоподібної залози (більш ніж 200% від норми за даними УЗД) хворих направляють до ендокринологічних відділень, спеціалізованих центрів. Показаннями до оперативного лікування дифузного зоба є великі розміри зоба (45 мл і більше) та наявність вираженого компресійного синдрому.

Перелік і обсяг медичних послуг обов’язкового асортименту. Огляд ендокринолога, визначення тироксину вільного та загального, трийодотироніну вільного та загального, тиротропіну, антитіл до тиреоїдної пероксидази, тиреоглобуліну, УЗД щитоподібної залози. Такі процедури є безпечними для здоров’я хворого, уможливлюють визначення ступеня збільшення щитоподібної залози, її функціональну активність, відтак, як правило, не мають ускладнень.

Можливі результати надання медичної допомоги. Залежно від форми зоба, ступеня збільшення щитоподібної залози, своєчасна діагностика дифузного зоба та адекватні профілактичні й лікувальні заходи в амбулаторних умовах або денному стаціонарі, спеціалізованих ендокринологічних відділеннях, центрах, диспансерах приводить до зменшення розмірів щитоподібної залози, поліпшення стану хворого.

Характеристика кінцевого очікуваного результату лікування. Досягається зменшення розмірів щитоподібної залози, або повна їх нормалізація, поліпшення стану хворих. Хворі на дифузний нетоксичний зоб повністю працездатні.

Рекомендації щодо подальшого, у разі потреби, надання медичної допомоги хворому. Хворі потребують ретельного диспансерного нагляду, проведення повного ендокринологічного обстеження 1 раз на рік.

Вимоги щодо дієтичних призначень і обмежень. Потрібно надавати рекомендації хворим із роз’ясненням дієти, збалансованої за використанням білків, жирів, вуглеводів, мікроелементів та вітамінів. Важливим є включення до раціону харчування йодованої солі, морепродуктів, обмеження харчових продуктів, що містять струмогени.

Вимоги до режиму праці, відпочинку, лікування, реабілітації. Хворі на дифузний зоб повинні додержуватися режиму праці (забороняється робота в нічний час і в гарячих цехах, перебування на сонці), роботу треба чергувати з відпочинком. Пацієнти потребують 8-годинного нічного сну.

Профілактичні заходи і лікування мають бути неперервними, контрольованими й адекватними за тривалістю.

Профілактика

Виконується державна програма з ліквідації йододефіцитних захворювань, що регламентує забезпечення населення йодованою сіллю як одним з основних і надійних джерел йоду, контроль за умовами її збереження та якістю. Для профілактики простого дифузного зоба важливим є комплекс оздоровчих заходів, спрямованих на поліпшення соціально-побутових і гігієнічних умов життя людини, а це – повноцінне харчування та здоровий спосіб життя.