ВАРИКОЗНЕ РОЗШИРЕННЯ ВЕН
Загальні принципи та методи склеротерапії
На сьогоднішній день склеротерапія – одна з найбільш популярних малоінвазивних (“безопераційних”, пункційних) методик, що дозволяє не тільки усувати варикознорозширені вени, але і проводити корекцію порушеної, внаслідок варикозної хвороби, гемодинаміки (ліквідувати патологічні потоки крові – рефлюкси). Популярність склеротерапії пов’язана з відсутністю наркозу, операції, низькою собівартістю маніпуляції, технічною простотою, доступністю та практично ідеальним естетичним і функціональним результатом.
Склеротерапія – це вплив спеціальних речовин (склерозантів) на внутрішню оболонку венозної стінки (інтиму), що призводять до її пошкодження, з подальшим склеюванням стінок і перетворенням вени в безпросвітний сполучнотканинний тяж. Після впливу склерозанту тонкий сполучнотканинний тяж утворюється протягом 2-6 місяців, надалі він піддається розсмоктуванню і повністю зникає через 1-1,5 року. Головною перевагою склеротерапії є відсутність розрізів – всі маніпуляції здійснюються через прокол шкіри голкою – це забезпечує максимальну безпеку пацієнта і оптимальний функціональний і косметичний ефект.
Склеротерапія не діє на першопричину виникнення варикозної хвороби і у більшості випадків розглядається як чисто косметологічна методика, що дозволяє позбавитися від зовнішніх проявів захворювання. Склеротерапія, як правило, не може служити альтернативою операції, а використовується лише при перших проявах хвороби, що є досить актуальним для молодих пацієнтів.
Препарат для склеротерапії (флебосклерозант)
СКЛЕРОВЕЙН (SCLEROVEIN®)
Загальна характеристика:
міжнародна назва: polidocanol;
основні фізико-хімічні властивості: прозорий, безбарвний розчин
склад: 1 мл розчину для ін’єкцій містить полідоканолу 600 – 5 мг або 10 мг або 20 мг або 30 мг або 50 мг.
допоміжні речовини: етанол, хлорбутанолгемігідрат, вода для ін’єкцій.
Форма випуску:
Розчин для внутрішньовенних ін’єкцій.
Фармакотерапевтична група. Склерозуючі засоби для локального введення
Код АТС С05ВВ02.
Фармакологічні властивості:
Фармакодинаміка. Полідоканол має склерозуючу та водночас локально-знеболюючу дію. За рахунок цього забезпечується майже безболісна облітерація варикозних вузлів. Дія спрямована, головним чином, на ендотелій. Полідоканол має велике споріднення з ушкодженим ендотелієм, при цьому не діє на неушкоджені ділянки, так що склерозуючий ефект виникає лише у справді варикозно зміненій, а не просто циліндрично помірно розширеній вені. В основу склерозуючої дії покладено подразнення ушкодженого ендотелію вени, яке спричиняє локальний тромбоз. Завдяки тугій фіксуючій пов’язці, яка накладається після ін’єкції, стінки вени стискаються, і це запобігає реканалізації тромбу, що утворюється, а отже відбувається бажане перетворення тромбу на фіброзний рубцевий тяж. При паравазальній аплікації Полідоканолу утворення локального набряку призводить до стискання кровоносних судин варикозних вен та рубцевого затвердіння. В разі правильного вибору концентрації та дозування, а також коректної техніки лікування та обслуговування хворого на стадії одужання (компресійне лікування) Полідоканол добре забезпечує надійну і тривалу облітерацію.
Фармакокінетика:
Полідоканол: вже через 12 годин після внутрішньовенної ін’єкції майже 90 % введеного Полідоканолу видаляється з крові. При повторних введеннях Полідоканолу накопичення виключається. В результаті проведених дослідів після одноразового внутрішньовенного введення були встановлені наступні показники: зв’язування з білками плазми 64 %, кінцевий час напіввиведення 4 години, об’єм розподілу – 24,5 л, загальний кліренс 11,7 л/год., нирковий кліренс 2,43 л/год. та біліарний кліренс 3,14 л/год.
Склеровейн вводиться лише внутрішньовенно (облітерація варикозних вен) та під слизову оболонку (облітерація геморою).
За загальними правилами не можна перевищувати дозу з розрахунку 2 мг/кг маси тіла на день!
Поширений варикоз лікується у декілька сеансів.
Для пацієнтів, схильних до гіперчутливих реакцій, при першому лікуванні дається лише одна ін’єкція. Залежно від результатів лікування та розміру зони поширення облітерації при наступному лікуванні можна робити кілька ін’єкцій, дотримуючись максимальної дози (2 мг/кг / день).
Склерозування варикозних вузлів: Доза та концентрація розчину визначається залежно від розмірів варикозних вузлів. Найменші варикозні вузли лікують 0,5-1,0%-ним розчином, середні – 1-2 %-ним розчином, найбільші – 3-5 %-ним розчином. Починають з найслабкішого розчину, вводячи 0,2-0,5 мл. Якщо не настає бажаний склерозуючий ефект, збільшується не доза, а концентрація. При дуже великих варикозних вузлах можна вводити до 2 мл. Склерозування здійснюється, коли нога знаходиться у горизонтальному положенні або трохи піднята під кутом 30-45°. Укол можна робити і стоячому пацієнтові, якщо його нога в горизонтальному положенні. За бажанням можна застосувати також техніку air-block або розбризкувати Склеровейн з піною. Облітерація вузлів середніх та великих розмірів здійснюється лише внутрішньовенно, запобігаючи повітряної емболії. Ін’єкція не повинна бути надто тривалою, щоб уникнути надмірного розведення. Після введення Склеровейну місце уколу міцно затиснути марлевим тампоном і накласти тугу еластичну компресійну пов’язку. Пов’язку слід носити 6-8 тижнів і знімати лише піднявши високо ногу. При вставанні, навіть на короткий час, пов’язку слід обов’язково накласти знову.
Пацієнти повинні багато рухатись, постільний режим протипоказаний. Кількість повторних лікувань (з інтервалом в 1-2 тижні) визначається залежно від ступеня варикозу.
Телеангіоектазії найкраще облітерувати 0,5%-ним розчином Склеровейну. Діяти таким самим чином, як і при облітерації варикозних вузлів. Залежно від площі розподілу кожної ін’єкції від 0,1 до 0,2 мл внутрішньовенно вводиться 0,5%-ний Склеровейн, для облітерації центральної вени 0,1-0,2 мл 1%-ного Склеровейн. Якщо ін’єкція не потрапляє до центральної вени, потрібно ввести 0,5%-ний Склеровейн паравазально.
Пацієнт повинен відразу після введення препарату ходити упродовж принаймні 30 хвилин. Для успіху лікування необхідне наступне локальне стиснення упродовж мінімум 2-3 днів.
Гемангіома: Порядок дій такий самий, але не завжди за один сеанс можна повністю впоратись з усією ангіомою.
Геморой: Склеротерапія застосовується при внутрішньому геморої на першій стадії (успіх 90%) і на другій стадії (успіх 25%). Цілеспрямована підготовка (наприклад, клізми) не потрібна, і навіть заважає.
Метод Бланхарда: при внутрішньому геморої Склеровейн вводиться у верхню частину гемороїдального вузла в приточну ділянку під слизову оболонку на 3, 7 та 11 годин. Ін’єкції не болючі.
Метод Блонда: за допомогою крапельниці Рошке через бокове віконце проктоскопа Склеровейн вводиться прямо у збільшений гемороїдальний вузол. За кожний сеанс пацієнт отримує до 10 ін’єкцій.
Дозування: Для кожного вузла вводиться 0,5-1,5 мл 3%- або 5%-ного Склеровейна під слизову оболонку. Винятком є 11-годинні вузли у чоловіків: тоді вводиться максимально 0,5 мл. Під час першого лікування вводять максимально 2 мл, у наступні сеанси (інтервал 1-2 тижні) макс. – 3 мл 3%-ного Склеровейна або 2 мл 5%-ного Склеровейна.
При зовнішньому геморої ін’єкцію слід проводити в ніжку вузла за допомогою крапельниці виключно під слизову оболонку. Ні в якому разі не можна робити ін’єкцію всередину вузла, бо через це можуть склерозуватись більш глибокі кровоносні судини. Примітка: Метою лікування є не (як при склерозуванні варикозних вузлів) індукція реакції інтими (внутрішньої оболонки стінки судини), а створення фіброзу, який би регулював приток артеріальної крові. Передбачається, як правило, 4-8 сеансів з інтервалами в один місяць, інтервали між ін’єкціями повинні складати кілька тижнів. При кожному сеансі проводиться ректальна пальпація – рештки інфільтратів видаляються.
склерозування варикозних вузлів: тільки внутрішньовенні ін’єкції, по можливості також при телеангіоектазіях;
склерозування гемороїдальних вузлів: тільки внутрішньовенні ін’єкції у верхню частину вузла;
як і всі засоби для склерозування, Склеровейн ніколи не можна вводити внутрішньоартеріально, бо це може спричинити тяжкі некрози, які можуть, у свою чергу, призвести до ампутації. У таких випадках слід негайно застосовувати судинну хірургію (див. Застереження).
Додатково до вказівок, наведених у розділі Дозування, слід дотримуватись таких запобіжних заходів: оскільки не можна виключати шокової реакції, в разі склерозуючої терапії, завжди повинні бути заготовлені ліки для контрзаходів.
Найчастішим і найголовнішим ускладненням є як паравенозна, так і внутрішньоартеріальна ін’єкція: паравенозна аплікація може спричинити некроз шкіри, який погано заживає і внаслідок якого можуть виникати зміни пігментації та втрата чутливості. Слід зважати також на можливе ураження сусідньої артерії. Некрозів потрібно позбутись якомога швидше.
Помилкова внутрішньоартеріальна ін’єкція призводить, як правило, до периферійних парезів та тривалих некрозів, а за певних умов, і до втрати кінцівок. Тому після внутрішньоартеріальної ін’єкції слід вжити таких заходів: Одним шприцом ввести 5-10 мл 1-2%-ного лідокаїну або мепівакаїну та гепарину 500 I.U. Ішемічну ногу запакувати у вату, покласти низько і обережно доправити пацієнта до лікарні у відділення судинної хірургії.
При нефропатіях, зокрема гломерулонефритах та нефрозах, гепатопатіях, гострих та хронічних хворобах серцевої та судинної системи, лихоманці, облітеруючому ендартериїті II ступеня, похилому віці або поганому загальному стані, бронхіальній астмі та геморої: гострому запаленні анального отвору – потрібно точно визначити показання для застосування.
Для всіх склерозуючих засобів діє суворе визначення показань на обличчі, оскільки після внутрішньосудинної ін’єкції може змінитись артеріальний тиск і спричинити незворотне ушкодження очей (сліпоту).
При облітерації щиколотки з метою уникнення надмірної облітеруючої реакції дають лише незначну дозу з низькою концентрацією. Слід також враховувати загрозу випадкової внутрішньоартеріальної ін’єкції у місці щиколотки.
Гіперпігментація, перифлебіт та некрози, зокрема при паравазальній ін’єкції. Іноді трапляються психогенно обумовлені реакції, такі як колапс, задишка, відчуття тиску, локальні порушення чутливості, в окремих випадках тимчасове запаморочення, нудота, погіршення зору та металевий присмак, рідко шкірні алергічні реакції, дуже рідко алергічний шок або реакції, схожі на астматичні. При геморої під час та після ін’єкцій тимчасовий біль, у чоловіків в зоні 11-годинного вузла. В окремих випадках можливий також біль в області передміхурової залози і дуже рідко – тимчасові порушення ерекції. Незначна наступна кровотеча з місця ін’єкції та незначні некрози слизової оболонки, з незначним болем, які минають за лічені дні. Зміні кольору шкіри за рахунок гемосидерину після облітерації на місці колишньої варикозно розширеної вени не можна запобігти повністю, але можна зменшити завдяки проколу-надрізу та видаленню тромбу. Тому слід носити компресійні пов’язки упродовж 6-8 тижнів та уникати дії сонячних променів. Зміна кольору зникає через рік майже повністю.
Надчутливість та емболія легень є рідкістю, якщо взагалі можна встановити такий причинний зв’язок.
Хлорбутанол, який міститься у препараті, може зрідка спричинити раптове і різке зниження артеріального тиску крові.
Внутрішньоартеріальне введення препарату через загрозу тяжкої шкоди (зокрема, гангрени відповідної кінцівки) суворо протипоказана.
Відома непереносимість засобів для склерозування. Стан після недавнього тромбозу, пошкодження глибоких вен, облітеруючий ендартериїт III та IV ступенів, прикутість до ліжка, наприклад, лежачих хворих, наявне інфекційне ушкодження, перший триместр вагітності, цукровий діабет, гострі тяжкі серцеві хвороби (міокардит, інфаркт міокарда), всі захворювання та ситуації, які виникають з обмеженням вільного пересування. Гострі запалення в області анального отвору протипоказані при облітерації гемороїдальних вузлів.
Передозування внаслідок перевищення дози або концентрації препарату може спричинити локальні некрози, особливо при паравенозній аплікації. Залежно від кількості та концентрації введеного Склеровейну у цьому випадку в тому ж місці роблять ін’єкцію 1%-ного Новокаїну (0,5-2 мл) або фізіологічний розчин (5-20 мл) по можливості разом з гіалуронідазою.
Щодо Склеровейну немає жодних даних ні про контрольовані досліди на тваринах, ні про дослідження у вагітних жінок. За таких умов препарат слід давати лише в тому разі, якщо потенціальна користь переважає ризик для плоду. У першій третині вагітності і після 36 тижня вагітності склерозування проводити не потрібно. Матері, які годують дитину груддю, не повинні приймати Склеровейн.
Оскільки Полідоканол є склерозуючим та місцево-знеболюючим засобом, то при одночасному застосуванні із знеболюючими засобами (наприклад, лідокаїн) існує загроза посилення їхньої антиаритмічної дії. Тому після хірургічного видалення основних варикозних вузлів облітерація бічних варикозних вузлів здійснюється лише з інтервалами у 1-2 дні.
Після першого відкриття флакону зберігати в холодильнику протягом доби.
За рецептом.
Упаковка.
Розчин для ін’єкцій 0,5%; 1%; 2%; 3%; 5%; у флаконах по 30 мл.
Виробник. Г. Стреулі і Ко. АГ Швейцарія G. Streuli & Co. AG Switzerland
Адреса. Банхофштрассе 7 СН-8730 Узнах, Швейцарія; Bahnhofstrasse 7, Uznach, Switzerland
Власник ліцензії Резінаг АГ, Швейцарія. Resinag AG Switzerland
Адреса. Грінбахштрасе 17, 6300 Цуг, Швейцарія. Grienbachstrasse 17, 6300 Zug, Switzerland.
У всіх випадках перед лікуванням проводиться проба на переносимість препарату!
Побічні ефекти та ускладнення
Ранні:
- Сильний біль і відчуття «жару» після введення склерозанту виникають дуже рідко, залежать від місця ін’єкції та концентрації розчину, проходять швидко. Найчастіше пацієнтами відзначається незначне відчуття «жару» або “пощипування” протягом 1-2 годин після ін’єкцій.
- Ваго-вагальні реакції (запаморочення, головний біль, серцебиття, підвищена пітливість, тахікардія, непритомний стан) – можуть виникнути у надмірно збудливих пацієнтів та спеціальної терапії не вимагають.
- Місцева кропивниця (почервоніння шкіри безпосередньо над судинами, в які вводиться препарат) – обумовлена порушенням проникності ендотелію в результаті хімічного опіку. Проходить самостійно.
- Алергічні реакції (бронхоспазм, набряк Квінке, анафілактичний шок) зустрічаються вкрай рідко і в основному у пацієнтів, які раніше мали алергічні реакції на будь-які лікарські препарати. Тому важливо повідомити лікарю про це. Алергічні реакції знімаються спеціальною медикаментозною терапією.
- Утворення “піхурів” зустрічається в 0,5 – 1 % випадків. Є результатом попадання склерозанту в дрібні внутрішньошкірні судини (капіляри). “Пухирі” обробляються концентрованим розчином перманганату калію і проходять безслідно протягом декількох днів.
- Сильний набряк ноги – в переважній більшості випадків пов’язаний з неправильним бинтуванням, тому важливо навчитися правильно бинтувати ногу при використанні еластичних бинтів. У пацієнтів, що використовують компресійний трикотаж – практично не зустрічається.
- Тромбоз глибоких вен є вкрай рідкісним ускладненням і спостерігається у одного з 10000 пацієнтів. Частіше зустрічається у людей, що перенесли раніше тромбоз глибоких вен, на тлі тромбофлебітичних станів та онкологічних захворювань. Вимагає ретельного обстеження та лікування в умовах хірургічного стаціонару.
- Пошкодження нервових стовбурів і внутрішньоартеріальні ін’єкції. Серйозне ускладнення, що пов’язане з грубими технічними помилками. Вимагає спеціального лікування.
Пізні:
- Постін’єкційний тромбофлебіт зазвичай виникає в результаті розширення показань до ін’єкційного лікування або внаслідок технічних погрішностей. Вимагає специфічного лікування.
- Постін’єкційна гіперпігментація (потемніння шкіри в зоні ін’єкції) –причиною є синтез і накопичення меланіну в клітинах епідермісу при локальній запальної реакції після ін’єкції склерозанту; попадання через пошкоджену стінку вени в епідерміс і власне шкіру зруйнованих еритроцитів і гемоглобіну. Стійка гіперпігментація зустрічається приблизно у 2% пацієнтів. Близько 10% пацієнтів мають помірну гіперпігментацію на термін до 6 місяців після лікування; повністю зникають через 10-12 місяців. У деяких випадках доцільно проведення косметичних процедур для прискорення процесу нормалізації забарвлення шкіри.
- Некрози шкіри та підшкірної клітковини – дуже рідкісне ускладнення, що виникає при попаданні значної кількості склерозанту за межі судини в навколишню клітковину і представляє собою змертвіння ділянки шкіри в зоні ін’єкції. На тлі місцевого лікування повністю заживає на протязі 4-6 тижнів, та залишається ніжний рубець. Можлива подальша косметична корекція рубця.
- Повторні телеангіектазії представляють собою дуже дрібні червоні судини в місцях склерозованих вен. Можуть з’являтися в строки від 2 до 4 тижнів після лікування і зникають протягом наступних 2 – 6 місяців. Зустрічаються приблизно у 30 % жінок, що вживають (або вживали) гормональні контрацептиви і у 2 – 4 % всіх інших пацієнтів. Найчастіше зустрічається при використанні еластичних бинтів, ніж лікувального трикотажу. Спеціального лікування, як правило, не потребують, проте іноді здовжують курс прийому венотонізуючих препаратів.
- Формування щільного тяжу, що спричиняє дискомфорт – є ускладненням катетерних склерооблітерацій. У нормі тяж, що утворився після склерозування вени, можна виявити тільки після прицільної пальпації. У деяких випадках утворюється щільний, іноді болючий тяж, що контурується крізь шкіру і створює незручності, особливо у астенічних пацієнтів.
Компресійна пункційна склеротерапія
Компресійна пункційна склеротерапія – це традиційний варіант флебосклерозуючого лікування, що дозволяє позбавитися від варикозно-трансформованих підшкірних вен. Методика є альтернативою хірургічному видаленню неспроможних приток великої чи малої підшкірних вени і показана в наступних ситуаціях:
- за наявності сегментарного варикозу без підтверджених при УЗДГ вено-венозних рефлюксів (патологічних токів крові із системи глибоких вен у поверхневі);
- після усунення всіх патологічних рефлюксів шляхом оперативного лікування або альтернативними способами (ЕХО-склеротерапія, лазерної або радіочастотної коагуляції);
- для облітерації варикозних вен в ділянці трофічної виразки з метою її якнайшвидшого закриття (при цьому венозна трофічна виразка повинна перебувати в стадії грануляції або епітелізації);
- для зупинки та профілактики кровотечі з варикозної вени.
Суть методики компресійної пункційної склеротерапії
Перед процедурою виконують маркування варикозних вен у вертикальному положенні, тому що в положенні лежачи вони спадаються. Для ін’єкцій використовуються спеціальні шприци і тонкі короткі голки.
Після процедури необхідна активізація й піша прогулянка протягом години, після чого пацієнт повертається до флеболога. Якщо небажані реакції відсутні, його відпускають додому, призначаючи цілодобову еластичну компресію і щоденні піші прогулянки на відстань 3-5 км. В іншому звичний спосіб життя зберігається. Ніяких обмежень фізичної активності та трудової діяльності не передбачається. В ідеальному випадку склерозовану вену визначають у вигляді щільного, неболючого при пальпації тяжу без зміни над ним шкірних покривів. Ознаками надійної облітерації є повне зникнення просвіту вени на всьому протязі, скорочення її діаметру в 2-3 рази в порівнянні з вихідним і відсутність перавазальної запальної реакції (за даними УЗДГ).
Foam-form склеротерапія
Foam-form (мікропінна) склеротерапія – різновид флебосклерооблітераціі, при якій використовують склерозант не в традиційній рідкій формі, а у вигляді дуже дрібної піни (суміш з повітрям). Це дозволяє створити об’єм препарату в кілька разів перевищує обсяг вихідного розчину при однаковому вмісті діючої речовини, що підвищує надійність і ефективність склерозування вен і при цьому знижує ризик розвитку небажаних ускладнень.
Для створення дрібнодисперсного піни використовують спеціальні пристрої з двох шприців, один з яких заповнений стерильним повітрям, з’єднаних перехідником, що має три канали. Два канали призначені для шприців, третій для набору склеропрепарата з ампули або флакона. В результаті змішування повітря та склерозанту – формується стійка мілкодисперсна піна, яка залишається стабільною протягом 7-10 хв. Шприц з нею від’єднують від системи і приступають до виконання склерооблітерації.
Мікропінній формі склерозанту притаманний ряд переваг у порівнянні з традиційною формою склерозанту:
- пінний склерозант на відміну від рідкого витісняє з вени кров, що важливо для більш тривалого і щільного контакту препарату зі стінкою вени і подальшої надійної склерооблітерації;
- збільшення об’єму препарату за рахунок повітря дозволяє знизити його кількість (у мл рідкого розчину) і збільшити число склерозованих вен за один сеанс, що зменшує тривалість лікування;
- піна після введення утримується в склерозованій вені на відміну від рідини, яка розбавляється кров’ю, це забезпечує якісний склерозуючий ефект і знижує ризик розвитку флебітів і тромбозів;
- флеболог має можливість візуального контролю за проведенням процедури. Піну можна рівномірно розподіляти по варикозно-розширених венах, використовуючи мануальні прийоми.
- при УЗДГ препарат дає інтенсивну ехотінь, що дає змогу точно встановити межі його розповсюдження у венозній системі і визначити необхідність і місце виконання наступної ін’єкції.
Ехо-склеротерапія
Ехо-склеротерапія – різновид склеротерапії, при якій відбувається повний ультразвуковий контроль за пункцією вени і введенням препарату, що дозволяє виконувати склерозування найбільш глибоко розташованих і великих вен.
Основними показаннями до ехо-склеротерапії є:
- склерозування варикозно-змінених притоків, що знаходяться глибоко в підшкірній клітковині;
- склерозування неспроможних перфорантних вен для усунення горизонтального рефлюксу, в тому числі для лікування трофічних виразок;
- склерозування магістральних стовбурів підшкірних вен з використанням катетерної методики.
Для реалізації ехо-склеротерапії необхідна наявність ультразвукового сканера з можливістю допплерівського картування кровотоку. Ультразвуковий контроль дозволяє добитися точної і безпечної пункції навіть глибоко-розташованих вен, в тому числі неспроможних перфорантів. Після отримання переконливих даних за те, що голка знаходиться точно в просвіті зацікавленої вени, лікар виконує введення склерозанту, контролюючи при цьому швидкісні показники кровотоку.
Використання ультразвукового контролю та мікропінної форми склерозанту дозволяє виконувати облітерації великих венозних сегментів і усувати патогенетично-значимі рефлюкси крові. Це ставить флебосклерооблітерацію в ряд радикальних безопераційних методик лікування початкових форм варикозної хвороби.
Компресійна мікросклеротерапія
Компресійна мікросклеротерапія є основним методом лікування судинних зірочок (телеангіектазій) і ретикулярних вен нижніх кінцівок (ХВН І стадії) і виконується за естетичними показниками при бажанні пацієнта.
Судинні зірочки – це локальне розширення поверхневих судин шкіри діаметром 0,1-1,5 мм. Телеангіектазія представляє собою пляму, що піднімається над шкірою червоного або синюшного забарвлення та зменшує інтенсивність забарвлення при натисненні. Ретикулярні вени – це локальне розширення внутрішньошкірних судин діаметром 2-3 мм, які можуть мати різноманітні форми: лінійні, гіллясті, зірчасті, сітчасті. Причини виникнення судинних зірочок повністю не вивчені. Передбачається, що спадкова схильність, дисбаланс жіночих статевих гормонів, тривале навантаження на ноги у вертикальному положенні, вагітність і пологи є одними з причин, що призводять до внутрішньошкірного розширення судин. Іноді судинні зірочки бувають викликані тривалим прийомом гормональних контрацептивів.
Судинні зірочки і ретикулярні вени умовно відносяться до І стадії хронічної венозної недостатності (за класифікацією СЕАР), проте останнім часом їх рекомендують розглядати як самостійне захворювання. Зустрічаються вони зазвичай у жінок середнього віку, нічим окрім косметичного дефекту не проявляться і до важких ускладнень не призводять.
Процедура мікросклеротерапії практично безболісна, добре переноситься, а якщо і вимагає зусиль, то в основному від лікаря-флеболога. Вона полягає у множинних мікроін’єкціях склеропрепарату безпосередньо в судинні зірочки (телеангіектазії) і ретикулярні вени. Точность ін’єкцій, правильний вибір концентрації та об’єму введеного склеропрепарату відіграють найбільш важливу роль у вирішенні цієї проблеми.
Мікросклеротерапія ретикулярних вен може здійснюватися, як у класичному варіанті з використанням рідкого препарату, так і в більш сучасній модифікації з застосуванням склерозанта у вигляді піни (склеротерапія пінною формою), що дозволяє досягти ще більш вражаючих результатів.
Зазвичай за сеанс виконується 5-10 ін’єкцій, місця пункцій накриваються стерильними серветками, притискаються спеціальними латексними подушечками і здійснюється компресія трикотажем або бинтом. Еластична компресія показана протягом 2-3 днів після сеансу. Косметичний ефект досягається через 3-6 тижнів. Застосування мікросклеротерапії в більшості випадків призводить до повного зникнення венозної сітки. Елементи зірочок, що залишились можуть бути успішно усунені за допомогою лазерних методик у косметологічних клініках.
Протипоказання
Абсолютні протипоказання до склеротерапії:
- важкі системні захворювання (серцево-легенева недостатність, печінково-ниркова недостатність);
- тромбоз глибоких вен і тромбофлебіти поверхневих вен;
- місцева або загальна інфекція;
- у лежачих або малорухомих пацієнтів;
- алергічні діатези;
- вагітність і період лактації;
- облітеруючі захворювання артерій нижніх кінцівок (атеросклероз) при кісточково-плечовому індексі меншому ніж 0,8 (протипоказана компресія);
- діабетична ангіопатія;
- неможливість контрольованої внутрішньосудинної ін’єкції.
Склеротерапія може бути обмежена до застосування при наступних ситуаціях:
- Ожиріння – створює об’єктивні труднощі для накладення адекватного компресійного бандажу, що знижує ефективність лікування і збільшує ризик можливих ускладнень, може виникати неможливість контрольованої внутрішньосудинної ін’єкції.
- Прийом гормональних препаратів (гормональна контрацепція та замісна гормонотерапія). Синтетичні аналоги статевих гормонів є факторами ризику для розвитку тромбофлебітів, гіперпігментації шкіри і неоваскуляризації (утворення нових судин). Оптимальним варіантом є відміна гормональних препаратів за 1,5 – 2 місяці перед склеротерапією, та відновлення їх прийому не раніше ніж через 3 місяці після закінчення лікування.
- Планування вагітності. Не рекомендується склеротерапію проводити жінкам, які планують вагітність в найближчі 1-1,5 року у зв’язку з високою ймовірністю рецидиву варикозу.
- Попереднє лікування алкоголізму. Усі склерозуючі препарати виробляються на основі спиртів, тому використовувати їх у осіб, які пройшли лікування від алкогольної залежності не рекомендовано.
- Характер трудової діяльності і спосіб життя. Хворі, які при трудовій діяльності тривалий час перебувають у стоячому положенні повинні оперуватись.
- Жарка пора року. Висока температура повітря викликає значний дискомфорт при носінні компресійного бандажу, а надлишкова інсоляція може погіршити естетичний результат лікування.
- Психологічна неготовність пацієнта: пацієнт повинен розуміти, що склеротерапія не є найбільш радикальним методом лікування.
Відео презентація варикозно розширенних вен і лікування варикоза: