Гіпотиреоз – це синдром, що виникає в результаті нестачі тиреоїдних гормонів в організмі.
Розрізняють первинний (розвивається внаслідок порушень в роботі щитоподібної залози) і вторинний (ураження гіпоталамуса або (і) гіпофіза) гіпотиреоз. Найбільш важким ускладненням захворювання є гіпотиреоїдна кома. У переважній більшості випадків (близько 95%) діагностується первинний гіпотиреоз. Крайня форма гіпотиреозу у дорослих – хвороба мікседема, у дітей – кретинізм.
Причини гіпотиреозу
Причини виникнення первинного гіпотиреозу:
- ускладнення, що виникли після лікування різних ендокринних хвороб;
- застосування ліків, що містять йод, а також прийом естрогенів, сульфаніламідних препаратів, андрогенів і глюкокортикоїдів;
- тиреоїдит;
- гострі та хронічні інфекції, пухлини на щитоподібній залозі;
- туберкульоз;
- гіпоплазія і т.д.
Причини виникнення вторинного гіпотиреозу:
- травматичні або запальні ураження гіпофіза / гіпоталамуса (крововилив, пухлина, хірургічне в
- загальна гіпофізарна патологія в поєднанні з гіпогонадизмом і надлишком соматотропного гормону.
Симптоми гіпотиреозу
Найбільш характерна ознака захворювання – збільшення розмірів щитоподібної залози. Наявність захворювання також характеризується наступними змінами в організмі:
- шкіра швидше старіє, стає холодною і товстою, нігті ламкі, волосся сухе і товсте, обличчя стає блідим і о
- знижується артеріальний тиск і частота серцевих скорочень (гіпотензія і брадикардія відповідно), з’являється задишка, біль і неприємні відчуття в області лівої половини грудної клітки;
- гіповентиляція;
- шлунково-кишкові розлади (метеоризм, нудота, відсутність апетиту тощо);
- нирки виділяють менше рідини;
- порушення нервової системи (сонливість, загальмованість, нервозність, погіршення пам’яті і т.д.);
- м’язова стомлюваність і болі в суглобах;
- зниження лібідо;
- порушення в крові та ін.
Клінічні прояви
Скарги часто мізерні і неспецифічні, тяжкість стану хворих зазвичай не відповідає їх скаргами: млявість, повільність, зниження працездатності і швидка втомлюваність, сонливість, зниження пам’яті. Багато хворих скаржаться на сухість шкіри, одутлість обличчя і набряклість кінцівок, грубий голос, ламкість нігтів, випадіння волосся, збільшення маси тіла, відчуття мерзлякуватості, відзначають парестезії, запори та ін. Виразність симптомів гіпотиреозу багато в чому залежить від причини захворювання, ступеня тиреоїдної недостатності та індивідуальних особливостей пацієнта.
Діагностика гіпотиреозу
У першу чергу, гіпотиреоз діагностують, виходячи з характерних клінічних проявів – зовнішнього вигляду хворого і результатів лабораторних досліджень. Береться аналіз крові пацієнта (як загальний, так і на вміст гормонів), проводиться ЕКГ та УЗД щитоподібної залози. Труднощі в процесі діагностики виникають у разі стертих, субклінічної форм захворювання, при яких в клінічній картині помічається ураження одного з органів. Дуже часто наявність даної патології може стати причиною помилкового встановлення деяких серцевих хвороб. У пацієнтів старшого віку хвороба може протікати без яскраво виражених симптомів, проявляючись виключно у вигляді серцево – судинних порушень. В деяких випадках, хворих навіть обстежують на предмет наявності хвороб травного тракту і нирок.
Лікування гіпотиреозу
Диференціальна діагностика будується на підставі клінічних досліджень пацієнта, зокрема, рівнів тиреоїдних гормонів протягом деякого часу. Визначають рівень тиреотропного гормону (ТТГ), тироксину (Т4) і трийодтироніну (T3). При гіпотиреозі рівень Т4 і Т3 знижується пропорційно важкості захворювання, рівень ТТГ різко підвищений. Певні зміни рівнів тиреоїдних гормонів можливі під дією несприятливих екологічних умов, під впливом факторів професійної діяльності (хімічні речовини, радіація). Розрізняють такі види гіпотиреозу:
- Первинний (тиреогенний)
- Вторинний (гіпофізарний)
- Третинний (гіпоталамічний)
- Тканинний (транспортний, периферичний)
За ступенем тяжкості первинний гіпотиреоз підрозділяють на:
- Латентний (субклінічний) – підвищений рівень ТТГ при нормальному Т4.
- Маніфестний – гіперсекреція ТТГ, при зниженому рівні Т4, клінічні прояви.
- Компенсований.
- Декомпенсований.
- Важкого перебігу (ускладнений).
Є важкі ускладнення, такі як кретинізм, серцева недостатність, випіт в серозні порожнини, вторинна аденома гіпофіза. Як правило, це запущені, не діагностовані вчасно випадки, які без втручання фахівця закінчуються мікседематозною комою.
Найбільша важкість в лікуванні гіпотиреозу полягає саме в підборі правильної дози ліків. Даний процес повинен відбуватися плавно і поступово, з обов’язковим урахуванням віку пацієнта і важкості його захворювання, а також присутності різноманітних супутніх хвороб. Лікування хворих з патологією серця вимагає від лікаря ще більшої обережності. Якщо людині більше 50 років, і він ніколи раніше не проходив обстеження на предмет наявності даного захворювання, то важливо виключити будь-який ризик ішемічної хвороби серця.
Гіпотиреоз є довічним захворюванням, і дуже багато залежить від правильного підбору лікування. Набагато важче його переносять діти. Якщо доросла людина може при відповідній терапії більш-менш нормально існувати, то у дітей з вродженим гіпотиреозом відновити функціональність головного мозку практично неможливо. Крім того, захворювання може негативно впливати і на ріст дитини.