Щитоподібна залоза. Це слово походить від грец. «тиреос» – щит, «ідос» – вид. Цей орган, що має вигляд щита, вперше був описаний знаменитим Галеном у II ст. до н.е. Міжнародна ж назва цього органа внутрішньої секреції – тиреоїдна залоза. За своєю формою щитоподібна залоза нагадує метелика або підкову.
Розміри залози можуть змінюватися навіть у тої самої людини залежно від її функціонального стану; велике значення має кровонаповнення органа. Щитоподібна залоза добре постачається кров’ю ( вона посідає перше місце серед органів за кількістю крові, яка протікає за одиницю часу на одиницю маси ). Вага його в середньому становить 25 г і залежить від статі й значною мірою від географічних умов місця проживання. Впливають на вагу щитоподібної залози також і характер харчування, кліматичні умови, різні лікарські препарати. Розмір й вага залози трохи більші в осіб, що проживають у географічних районах з низьким вмістом йоду у біосфері.
Гормони щитоподібної залози, справляють життєво важливий вплив на всі види обміну речовин і всі органи, передусім, включаючи серцево-судинну й нервову систему. Від інтенсивності діяльності щитоподібної залози залежать інтенсивність росту й статевого розвитку дітей, їх інтелект, а також емоційний статус людини.
Основні функції щитоподібної залози
Як ми вже говорили, щитоподібна залоза, як й інші ендокринні органи, виробляє гормони, що надходять у кровообіг. Вона синтезує багаті на йод два гормони – трийодтиронін і тетрайодтиронін.
Основними компонентами для створення тиреоїдних гормонів є йод і білковий компонент тирозин – одна з незамінних амінокислот, що надходять в організм із продуктами харчування. Тобто такого роду амінокислоти, на відміну від замінюваних, не можуть утворюватися самим організмом. Ось чому для нормальної гормонотвірної функції щитоподібної залози потрібне повноцінне харчування з достатнім вмістом у харчових продуктах і йоду, і білкових речовин, з яких можливе утворення незамінних амінокислот, у тому числі й тирозину.
Щитоподібна залоза впливає на жировий, білковий і вуглеводний обмін. При зниженому гормонотворенні жирові молекули в більшій кількості перетворяться на холестерин, що сприяє більш швидкому розвиткові атеросклеротичних процесів в організмі й, насамперед, у кровоносних судинах серця й головного мозку.
Діяльність щитоподібної залози, так само як і діяльність будь-якого іншого ендокринного органа, пов’язана з усіма функціями людського організму. Це й зрозуміло, якщо згадати, що в організмі все взаємозалежно. Ось чому в разі того, або іншого захворювання щитоподібної залози не залишаються байдужими багато внутрішніх органів й передусім серцево-судинна й нервова системи.
Патології щитоподібної залози та причини, що викликають їх
Останнім часом у всьому світі спостерігається зростання ендокринних захворювань. Найчастішими є цукровий діабет і патології щитоподібної залози. Ендокринні захворювання можуть мати гострий або ж хронічний перебіг. У деяких випадках вони становлять загрозу для життя.
Причини захворювання щитоподібної залози різноманітні. До них належать неповноцінне харчування, вживання недоброякісної води, і несприятлива екологічна обстановка, у тому числі й радіаційна. Але все-таки головною причиною виникнення захворювання є йододефіцит.
Захворювань щитоподібної залози налічується не один десяток, однак найпоширенішими є зоби: – нетоксичний (ендемічний і спорадичний) і токсичний (тиреотоксикоз або «базедка»), гіпотиреози й запальні процеси. Чільне місце в цій патології займають вузлові форми зобу. Останнім часом почастішали ракові захворювання цього ендокринного органа.
Дефіцит йоду і його наслідки
Спектр йододефіцитних захворювань людини широкий і залежить від того, в якому періоді життя відбувається вплив недостачі йоду на організм.
Брак йоду в період вагітності й ембріонального розвитку призводить до високої поширеності спонтанних абортів, особливо в I триместрі вагітності; високої перинатальної і дитячої смертності, уродженим вадам розвитку, вродженим гіпотиреозом з відставанням у фізичному й розумовому розвиткові.
У дитячому й підлітковому віці дефіцит йоду супроводжується збільшенням щитоподібної залози, у деяких випадках з порушенням або затримкою фізичного, розумового й статевого розвитку.
У зрілому віці дефіцит йоду супроводжується різним ступенем збільшення та розвитком доброякісних і злоякісних пухлин щитоподібної залози. Кретинізм на йододефіцитних територіях трапляється із частотою від 1 до 10%.
Основні симптоми йодного дефіциту в організмі є такі:
- емоційні: пригнічений настрій, дратівливість, сонливість, погіршення пам’яті, зниження інтелекту, частий головний біль;
- кардіологічні: атеросклероз, аритмія, підвищення нижнього артеріального тиску через набряклість судинних стінок;
- імунодефіцитні: часті інфекційні й простудні захворювання через зниження функції щитоподібної залози;
- гінекологічні: нерегулярність менструального циклу, безплідність, мастопатія.
Як лікувати щитоподібну залозу?
Серед захворювань щитоподібної залози найчастіше зустрічається: дифузний еутироїдний зоб, дифузний токсичний зоб, вузловий еутироїдний зоб, вузловий токсичний зоб, багатовузловий еутироїдний зоб, багатовузловий токсичний зоб, вузловий зоб з кістозною трансформацією вузлів, гіпотиреоз, аутоімунний тиреоїдит, а також можливе поєднання цих патологій у цьому випадку виставляється діагноз змішаний зоб.
Розглядаючи питання вузлового зобу, слід звернути увагу на те, що зустрічаються випадки: вузлів щитоподібної залози та вузлів з кістозною трансформацією, так званих кіст щитоподібної залози. Ці утвори, як правило мають капсулу, в якій проходять кровоносні судини та нервові закінчення, котрі живлять пухлину. Лише в поодиноких випадках судини також проходять крізь сам вузол.
Існує багато методів лікування даної патології. Їх можна розділити на консервативні: гормональні препарати, харчові добавки, розсмоктуюча терапія, препарати йоду і. т. д.; та інвазивні: оперативне лікування, лазеріндукована інтерстиціальна термотерапія, склеротерапія. Згідно новітніх досліджень консервативні методи є неефективними.
Отже, методом вибору залишаються:
- оперативне лікування;
- лазеріндукована інтерстиціальна термотерапія ;
- склеротерапія.
Кожен із них повинен починатися з цитологічного дослідження. Під контролем УЗД береться невелика група клітин власне вузла і досліджується під мікроскопом, крім цього визначається функція щитоподібної залози рівнем гормонів у крові. Після результатів досліджень вирішується питання про метод лікування того чи іншого захворювання.